*****
Якби мене спитали, чим займаю
Я від роботи найчастіш свій час,
То я би відповів їм, що складаю
Я вірші. Їх пишу я повсякчас,
Коли я радість чи сум відчуваю,
Які мені дає моє життя.
Адже у вірші я свої вкладаю
Усі свої й думки, і почуття,
Які в них виливаю, мов водицю.
Тоді і легше на душі стає.
Розкрию вам свою я таємницю.
Тоді мов крила хтось їй надає,
З якими, наче птах, вона літає
Над світом цим, в який вона прийшла.
Найбільш в своїм житті вона бажає
Позбавити його назавжди зла,
Що чинять люди, у яких палають,
Немов вогонь, лиш темні почуття,
А також – думи, що лише бажають
Лиш зло усім без краплі співчуття.
Ні, не для того люди народились
На світ цей, щоб у них всіх кожну мить,
Мов ріки, темні почування лились
Разо́м з думками, щоб лиш зло чинить.
Я певен в тім, що кожному з нас дане
Життя, аби лише добро робить
Для того, щоби мали ми жадане
Усі на цьому світі кожну мить.
Зі злом воно у прірві лиш застрягне,
З якої вже не буде вороття,
І за собою в неї нас потягне,
Де щасне нам не світить майбуття.
З добром же лихо все умить минеться
Так, мов і не було його повік,
Й щаслива доля всім нам посміхнеться,
І з нами лишиться на цілий вік.
Євген Ковальчук, 12. 01. 2021
ID:
1015901
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 20.06.2024 21:52:21
© дата внесення змiн: 20.06.2024 21:52:21
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
