Я заряджу рушницю,
і страхом і журбою.
Мою любов, дурницю,
не називай собою!
Тікай, йди геть, подалі,
від мене й мого дому.
В короткому скандалі,
серця болять по свому.
Біжи, я не хочу стріляти,
покинь же мій двір скоріше.
Бо хочу тебе обійняти,
та зброю держу міцніше.
Моя любов невзаємна,
в це хочеться сильно вірити.
Та твоя любов вже не таємна,
вже могилу собі не вирити.
Зі сльозами тримаю рушницю,
вона падає з рук поволі.
Почув слово, таку дрібницю,
та вже руки мої охололі.
Я не знаю, що буде далі,
й ти не знаєш, і просто віриш.
Що ми будемо разом в фіналі,
все погане на краще зміниш.
