щербаті руни / на вустах хрести
-"занапасти : врятуй і збережи"_
земля ковтає труни _ на межі
свій шлях в яку зі ста стежок вплести
аби втекти від потойбічних мар_
<
в ефірі шум. офіри жде вівтар
проймає струмом спогад про прийдешнє
кричати в дзеркала порожню сутінь : "де ж ти?"
ковтати спрагло чорних сліз нектар
поклавши на очиці мідяки_
<
лякають ніч осаннами вовки
ґвалтують тишу без'язикі дзвони
з кривих гілок ворон здіймають дрони
з сухих кісток здуває протяг прах
і в нейромережі застрягла муза
розхитує крихкий трухлявий дах_
