Очікуваність та реальність нереальна...
Крізь призму поглядів прохожих
зустрічаєм шарм душі.
У Рас-Ель-Хайма височіють
хмарочосні небосхили,
заяскравівши своїм небокраєм,
Дають Дубаям чорну схиму.
У високоснім майорінні гір,
потоків та лавин
реальність та очікуваність... – нереальна...
Десь, заховавшись від природи, вулканічний дим,
Виходить з-поміж осередків міста й гір,
Породжуючи хворобливу зливу
У середмісті посеред Хатта.
Та очікуваність лячно відбиває
штучність, жорсткість, марнославство,
додаючи їдку силітру честі та
леткий на смак Дубай-оазис.
Та ледь помітним тут здається верх і низ
Дубайських гір, споточених лавинами добра
та вічності, ласкавої облави.
09.11.2018