Коли ти наодинці із собою,
Відволікає тільки миле котеня,
Звільнені думки летять юрбою,
Свободними стають і почуття.
Люблю цю тишу, що навколо,
І спокій від щоденних справ,
І навіть дощ ліниво грає соло:
Він руйнувати затишок не став.
В такі моменти серце вільне,
Нестриманно течуть бажання,
І оголяється до тла душа, цілком,
До сокровенного, аж до кохання.
Люблю ці миті, коли як дитина,
Коли відверта, щира, не за грою.
А з спогадів з'являється картина,
Як я такою була поруч із тобою...