Глибоке серце не вчуває ден...
Падало небо, горіло найліпшим романом.
Зоряні пута бавили чорну панель...
ВОНА не хотіла,.. та стала шаленим обманом...
ЇЇ не існує - забракло надії морель...
Холодом ніжності дихали наймані крила,
Ки́дали тіні останні живі ліхтарі.
ВОНА відчувала, як дотиком гріється жила.
ЇЇ руйнували,.. але вберегти не змогли.
Зігріта льодами і вилита білою грою,
Усипана квітом далеких до часу ідей.
ВОНА обіцяла навічно лишитись собою,
Та серце замерзло на подисі менших кирей...
Зовні скидались холодні, до затінку, очі,
Всередині же́вріли теплі, до зарева, ночі...
29.08.2024
