До сивого волосся ти зі мною.
До глибини душі занурені сліди.
Скажи чому, а може це здалося,
Що голос твій рятує від біди.
Такий приємний, милий чи холодний,
Далекий, дивний, наче перший сніг.
Моєму духу, справді довелося
Упасти вниз, глибоко і до ніг.
Не бачити, не чути, лиш душею
Думками лиш торкатися тебе.
На ранок спогад стане і зорею
Підніметься у небо голубе.
Ти поруч був, розтанув чи приснився
Ти був зі мною. Бачить це вона
Блаженна мить. У снах мені явися,
Щоб посміхнулась доленька сумна.
