Серед поля скатертина,
Мов хмарка біліє.
Ніби наша Україна
Від горя марніє.
Край південний і край східний
Вогнями палають,
А з калин червоні сльози
Капають, та сяють.
Ковила навкруг шепоче,
Грається з вітрами,
Тліє бідна скатертина
І чорніють рани.
Де ж дощі, що так чекають?
Пожежу загасять,
Скатертину розрівняють
І ворога вразять.
Прийде час, на скатертині
Будуть корова́ї.
Стануть вина у графині,
Бо такі звича́ї.
Зігріватимуть рідненьку
Дівочі долоні,
Але сльози калинові
Лишаться червоні.
30.09.24р. Олександр Степан.
