Туп, туп... не спотыкайтесь,
тут труп, не улыбайтесь.
Фёдор Протасов, будем знакомы,
жив и здоров, хоть вроде и помер.
Тук, тук... не открывайте,
я труп, не забывайте.
И не пугайтесь, что впали щёчки,
мне б повидаться с Томом и дочкой.
Лиза, жена, тебя б мне не слышать,
я для тебя давно третий лишний,
знаю что счастлива, я ж ведь убогий
пил и гулял, пока слушались ноги.
Тук, тук... не закрывайте,
я тут, не забывайте,
я жив, хоть вроде и помер,
просто мне плохо, давно это понял.
Том, ты узнал, здорово, дружище,
ох, моя морда, ох и глазища,
ох, я скучал, ох моя псина,
Том, ты узнал, ох ты, зверина.
Да не скули, я знаю, вонище,
да я тут спал с отъявленным нищим.
Я не такой, приберёг вот кусочек,
кушай, родной... а я лишь глоточек.
Туп, туп... не спотыкайтесь,
тут труп, не удивляйтесь.
ID:
1023705
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками дата надходження: 06.10.2024 08:10:41
© дата внесення змiн: 06.10.2024 08:10:41
автор: Под Сукно
Вкажіть причину вашої скарги
|