випадково почуєш
як птиці
натужно
молотять повітря крильми –
і вже не бачиш їх більше
такими легкими,
як раніше здавалися – романтичними,
невагоми-ми
янголами
і ми
ступаємо
по стежині ногами –
проворними
кроками:
м`якими-пластичними-граціозними…
але
чутливе вухо
здалеку слуха
і чує,
що хтось по стежці йде,
бо гупає,
бо земля вібрує,
бо земля під ногами гуде…
і вже не здаємося ми
вуху чутливому – романтичними…
як здавалися здалеку плавними
пелюстками
ефірни-ми
янголами
ні,
ми – янголи втілені:
їмо смаженю і ковбасу –
втілені
кожен до свого часу
17.09.2024
вдячна Вам, Світлано 
