Спілі груші захопили оси,
І дзумчать в притихлому саду.
... Я й не зчулась, як підкралась осінь,
Чи то я сама до неї йду?
Павутинки спутали волосся,
Мов мороз пройшовсь по голові...
Холодно в душі, бо ноги босі,
Позбивали іній на траві...
А краса кругом горить, палає!
Дивна мить - нікуди не спішить...
Серце хоче втіхи, та немає.
Може, по зірках поворожить?
Їх багато - мерехтять у небі,
Це до них курличуть журавлі.
Розказала б трішечки про себе -
Що їм до маленької Землі?
А по ній іде, ступає осінь.
Чи то я назустріч їй іду?
... І дзумчать на грушах пізні оси,
В золотому райському саду...
