Тенета обіцянок
породжують сутінь...
Вона пробачала собі неосяжні тенета,
Щораз обіцяла навік проростити мигдаль.
Занадто жорсткою постала для неї вендета:
Помста СОБІ за нескорено змінену даль.
Відділена змінами дихала в сонячну раму,
Ішла і шукала свої найтепліші вогні.
Зовні кричали і нищили зорану гаму,
Її руйнували, та знищити вже не змогли...
Омита грозою своїх незачерпаних ліній,
Покинута гронами жовклого листя-імли
Вона обіцяла віддатись... насилу осінній,
Вона обіцяла продатись... безвиграшній грі...
01.10.2024