Колись пішов, не попрощався.
А я дивилась довго вслід.
Лиш пару раз ти зупинявся,
А я кричала: Як ти міг?
Думки тепер приходять різні,
Чому любов твоя пройшла?
А я вважала - буде вічна.
Тебе забути не могла.
Пройшли роки, звела нас доля,
На перехресті двох доріг.
Та не було того вже болю,
В душі з роками десь приліг.
В очах лишився тільки слід,
Колись недоспаних ночей.
І слід докорів давно зник,
Не буде ніжних тих речей.
На дні у серця лише пустка,
Байдужість тихо промайне.
А від любові лише смужка,
Бо все колись було пусте.
Лиш на хвилинку очі в очі,
Не сум у них і не печаль.
Тепер спокійні уже ночі,
І що пройшло, лиш трохи жаль...
