Узяти б сон на руки,
заколихати.
Немов тебе, мале дитя,
голубить мати.
І загортати у ковдру весен,
хоча вже осінь.
Нехай же небо буде не дим,
а вічна просинь.
Узяти б сон на руки,
щоб не згубити.
Просити сили, мов сад тепла,
мов поле зливи.
І слів, які були колись
початком світу!
Щоб не потопом розбити шлях,
спасти Завітом.
Узяти б сон на руки,
заколихати.
Так пригортає лише Любов -
як сина мати.
07.10.2024р.
Дякую!
