А коли хочеш плакати, то поплач...
Хай не стає тобі в горлі сльоза!.
Руйнує, все на путі долі — палач,
Штовхає в безодню людська гроза.
Поплач в самоті, щоб стати собою
Сльозою вмий заплакані очі.
А завтра зійде сонце над тобою...
Всміхнеться світу серце жіноче.
Не закривайсь від світу,як у герці
Ти вдихни у повітря, щоб жити.
Шукай гармонію у своїм серці
Набирайсь сил, щоб цей світ творити.
Поглянь у люстерко, себе полюби
Не оглядайсь у минуле назад.
А після дощу воркочуть голуби...
Віддавай добро світу наче сад .
Коли між пеклом і раєм на межі
І ти не знаєш, що буде завтра.
За твоєю спиною гострять ножі
Не опускай рук, гори, як ватра.
А тих, хто не по дорозі відпусти,
І хто не чує твій біль страждання.
Коли живеш у статку, заможній ти...
То всі знають тебе, шлють вітання.
А ти поплач, як небо після грози
Душа стане від снігу біліша.
Не бійсь ,коли прийде зима ,морози...
А ти молись , щоб стала міцніша.
Зворушливо... 
