Ти літаєш…світи вибухаєш…
Ці світи чужі, але не свої…
І тобі не шкода ... ти наздоганяєш
Скрізь залишиш свої сліди.
Ти любиш холод, цілуєш камінь.
Так самотня і примарна тінь.
То один ідеш, то проводиш зграю
Зграю вовків у вмираючий день…
Крила розправиш ... очі закриваєш ...
Місто нічне поховаєш у тиші.
Після себе тільки сум залишаєш…
Із крові й попілу у самотній душі.
Ти літаєш…і…ти вбиваєш…
Ці чужі надії, ці чужі мрії...
І нічого ти не залишаєш…
Крім смутку та порожнечі…
Вулиці сплять ... темрява настала ...
Я слухаю ніч, серце б'ється кохаючи
Це твоя чорна тінь тихо накрила місто
І я дивлюсь у небо, зустрічаючи тебе...
Нам загинути не страшно ... в очах немає болю ...
Я чекаю приречено на свою тишу...
І нічого, крім із крові й попелу…
Ти не залишив від ніжної душі…
