- Чо ти, Йване, сє нервуєш,
Якщо щось не то почуєш?
Чи тє в крижох заболит,
Чи в п'єті десь засвербит.
Тра спокійно то сприймати,
Негатив всьой відкидати,
Як горохом від стіни,
Контитуй сим день при дни.
- Файно кажеш ти, Штефане,
Але чи ти нервів стане
Тото всьо переварити,
Як сє хоче вовком вити?
-Які мудрі не буде́м,
Звідси живі не підем,
З сего світу, Йване,
Коли час настане.
То чого сє нервувати,
Маєш мені що сказати?
А я тобі скажу,
Зараз тє розважу.
Вот приміром (як бим мов)
Мільйон би ти вдарувов.
Взєв бис го, Їване,
Як таке настане?
- Взєв бим, Штефку, чо би нє,
Може б тоди на конє
Подібний не був
І людинов сє відчув.
- Але є єдна умова
(аби злетіла підкова),
Рано жити не буде́ш.
То возьме́ш чи не возьме́ш?
-Чи я вар'ят аби взєти,
Як зовтра не буду жити!
- То твій ранок варт мільйона!!!
Як промінь Сонцє корона
Проб'є темінь ночи
Й твої ясні вочи
Вздрут той ясний день,
Чи ж ти який пень?
Би сє нервувати,
А не цінувати,
Що ти Бог дає,
Се ж життє твоє́!
Не нервуйсє, Йване,
Зовтра ранок стане...
29.09.2024 р.
Дякую.
