Пити каву і чекати осінь...
Господи, яких ще треба рим...
Пити каву... Із тобою наодинці...
Солодку... Із корицею... В теплі...
Може марю чи може мені сниться,
Що ми самі у двох на всій Землі..
Пити каву... Тет а тет... І лиш мовчати,
Та мріяти про ніжний дотик рук...
Навколо нічого не помічати,
Ніби навік утратив зір і слух
Пити каву... Обпікати свої губи...
Гірчить напій духмяний з молоком.
Стискати знову від знемоги зуби,
Зітхаючи про себе потайком...
Пити каву... І чекати свою осінь,
Що землю вкриє золотим вінком.
Чого так серце зустрічі та й простить?
Де моя чорна кава з коньяком?
