Як давно я серцем кличу
Із-за обрію тебе
Журавлями закурличу
В літнє небо голубе.
Навкруги лишаю знаки,
Щоб почув про мене ти -
Джерело, чи сніг, чи маки
Вкажуть - де мене знайти,
Може я тебе не знаю,
Може знаю вже давно,
Та що є ти - відчуваю!
Кличу серем всеодно!
Ти один повинен чути,
Як стомилась я одна.
Як з тобою хочу бути,
Виглядаю дотемна.
В твоїмсерці відгукнуться
Мої радощі й жалі.
Ким-же долі наші тчуться
У небесній синій млі?
У духовний світ пускаю
Я тобі цього вірша.
Відгукнешся - відчуваю,
Жде тебе моя душа!
Оценка поэта: 5 У Вас дуже мила українська поезія - нажаль, в мене з віршами українською мовою аж ніяк, та знаете, насправді, я ще жодного разу не спробував писати українською. Може варто?)
Вовчиця відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Думаю що обов,язково варто!Краще вже жалкувати про те, що зроблено, аніж про те, що міг-би зробити, та не зробив!
Гарно...,мелодійно... 
Дякую!!!!!
