Іду полями - стежечка в'ється,
Сонечко в очі дзеркальцем б'є.
Жайворон в небі, - сіренька птиця,
Вись піднебесну у пісню кує...
Все, як в дитинстві, все, як учора,
Ніби роки не бігли стрімко у даль...
Як повернутись в ранок з веч́ора,
Що вибирати - радість чи жаль?..
Чому не цінили ми юнії роки, -
Вони, як у вирій, відлетіли в печаль.
Нам би в долоні... веснянії соки
і ними відмити іржавую сталь.
А ми гартувались,* ми все мужніли,
Ми змінити хотіли і простір, і час...
Та роки, як птиці, у вирій летіли,
І призрак надії обманював нас...
* "Як гартувалась сталь" - повість М. Островського
