Захотілось мені розповісти про дивне почуття у серці, про дивний стан душі, про ... Про кохання, але з іншого боку. Тема: Кохання в нашому житті..
Це почалося відносно недавно, я якось зрозумів . . . , але про це я буду розповідати продовж всієї повісті, якщо її можна так назвати. Спершу була дівчина, котру я помічав, але нічого не прагнув, сталося щось дивне я зрозумів, що то не проста дівчинка, то мій ІДЕАЛ. Чому мені так важко пережити ці секунди, хвилини, години, і так далі. Те почуття, мабуть, не можливо передати, жодною мовою світу, всі слова нездатні сказати те чого я так боюся, і так це люблю, це почуття може вбити, може зцілити, а може . . . Чому, б мені просто не підійти, так гарне питання, але ви забуваєте, що то мій ІДЕАЛ. Тендітна дівчинка, але з характером дракона. Твій погляд, твої сині очі, твої руки та взагалі ти в цілому, скільки я написав про це віршів, але ж багато й не написав. Я готовий на все заради тебе , бо ти . . . Я розумію, що це схоже на ахінею, вибач, але такий мій стан. Так насправді щось таке є в тобі чи то просто весна ввела свою погоду душі, ні я не розумію, я не відчуваю, того всього, що відбувається навколо мене. Я живу лиш одним твоїм поглядом, однією твоєю усмішкою. Однією тобою. Твій голос , то звук кохання , звук того почуття, точніше не звук, а ключ від всіх замочків мого тіла та душі. Я . . . Я більше не знаю нічого, я забуваю все, крім тебе . . .
Я взагалі не знаю як далі жити, так я розумію, що ти гарна дівчина зрозумієш, але ти ІДЕАЛ. Ти . . . ні не має слів.
Так, мені прийдеться багато боротися за свій ІДЕАЛ, багато крові пролити за свій ІДЕАЛ, але я досягну свого ІДЕАЛУ, я прагну . .. , я все зроблю, я все . . . .Бо ти та котра мені понад усе потрібна, бо ти моя муза, моя дівчина кохана і мій ІДЕАЛ. Так на тебе багато хто звертає увагу, але я теж на це все звертаю увагу.
Кожен день кажу собі, що зможу , це просто . . . Але чомусь забуваю, що ти мій ІДЕАЛ. Мені вистачає погляду у мій бік, легкої твоєї усмішки від мого ІДЕАЛУ., щоб створити новий вірш чи, ще щось не забувай ти моя муза, ти моє натхнення, ти моє бажання, ти моє кохання, ти завжди житимеш у мене в серці, в моїй душі, у моєму тілі . . .
Так ти знаєш, що я тебе кохаю, так ти звертаєш на це увагу, але чомусь я не приймаю ніяких дій, але це тобі просто здається, мій ІДЕАЛ. Я про тебе завжди думаю, бо ти . . .
Взагалі це гарне почуття когось кохати, але не завжди. Під час цієї хімічної реакції в твоєму організмі, ми можемо створювати якісь шедеври, я взагалі думаю, що лиш кохання, то поштовх в житті людей, ні справді, ми створюємо усе під час цієї реакції, та й кохання супроводжує нас весь час, все життя, бо кохання, це річ розтяжима, кохання буває до протилежної статі, безперечно до тієї роботи, якою ми займаємося, до рідних, до . . .
Не хотілось розповідати, але не можливо промовчати, існує щось таке, яе має назву зрада. Ти відчуваєш, що нікому не потрібний, що вона проміняла тебе такого гарного, розумного, та й взагалі найкращого хлопця на планеті, на якусь розфуфирку, на щось таке , не потрібне на цій планеті, і чому саме це падло, відібрала в тебе її, чому? І всі знають, що то …. І запитуєш у себе чому саме він, що в ньому є, що в тебе немає, що ти в ньому знайшла в томі … І тебе тягне на подвиги піти щось зробити погане, ні хлопці, не потрібно, так навіть кажуть в пісні Павла Волі – Пошла на … Ви мабуть зрозуміли куди саме, але все одно тебе тягне туди , куди взагалі не потрібно йти. Зрада, то вбивство її потрібно викреслити з свого життя.
Ревнощі теж не потрібні, але як таке можливо, ти ж так добивався, кожної секунди проведеної з нею, кожного погляду, кожної усмішки її в твою сторону, але чомусь знову якийсь лопух, робить це з легкістю, відбирає всі ті твої старання, однією секундою, кожною хвилиною проведеною з нею. Чому вона так легко від тебе відмовилися, і знову виникає це питання, ЧОМУ? Мабуть це питання не покине тебе до самої могили. Можливо ми не розуміємо вашу сутність, може, то просто спосіб життя заставляти нас ревнувати, а потім кидати нас як останніх . . .
Це можна продовжувати безкінечно, нам ніколи не зрозуміти вас. На цьому закінчую я розумію, що цей твір нічого не зробить, але я виклав свої думки це моя філософія, це моє життя, і нічого з цим не поробиш. Так, це правда, але я сподіваюся, що колись мій ІДЕАЛ . . . Дякую за увагу!
ID:
158097
Рубрика: Проза
дата надходження: 27.11.2009 21:33:41
© дата внесення змiн: 27.11.2009 21:33:41
автор: УКРАЇНЕЦЬ
Вкажіть причину вашої скарги
|
