Чи забулось, як туманом
затягалось майбуття?
Де ти зараз, мій коханий?
Не пропадеш в небуття?
Не залишиш мої руки
в самот́ині - не в Раю?
Шепотіння тихі звуки:
"Я ж тебе люблю..."
Не покинеш мої губи
сумувати без твоїх?
Знаю, Сонце, дуже любиш...
Скажеш ще раз це мені?
Не забудеш мої очі,
будучи одним вночі?
Милий мій, тебе так хочу
залишить в своїй душі...
Зачаруй руками серце,
поцілунком витри дощ.
Переможеш сльози в герці?
Я поборюся також...
Обійми, щоб зле минуло,
Щоби жила я, Коханий!
А майбутнє... і минуле...
Хай затягує туманом!
