Чи ти знаєш, що твої кроки
серцем вистукую я?
Що хвилини для мене, як роки,
поки ще ти не "прийшла"?
Та ніби вже щось відчуваю,
бо душа стає, як струна,
Плаче і, водночас, співає,
Щаслива і одразу ж сумна.
Не витримую останньої миті,
Хочеться двері навстіж розкрить!
Розірвати спутані ниті
І по сходах до тебе злетіть...
Загорнутися в твої очі,
Болі забрати твої...
Нехай Доля мені напророчить,
Щоб усе, що моє, я навіки віддала тобі...