Подарую світанок, коханий тобі,
Світло небесної ранкової зорі,
Принесу росу з трав духм*яних,
Змию пил з очей твоїх синіх.
Чаєм суничним напою тебе,
Нехай він сили додасть тобі,
Для кохання, для любові
На травняному ложі.
З любистку та м*яти,
Вербени та ромашки,
У лісовій зеленій сторжці,
Посеред дикої хащі.
А потім , як голодні звірі,
По своїй силі рівні,
Зустрінемось на полі бою,
На одрі любовному...
Хто, кого?
Вже немає значення,
Ми виконали призачення,
Чоловіка та жінки....
Закохані, безсилі і голодні
Від тої пристрасті...
Дихаємо на повні груди,
Вдихаємо первісну прану...
Далеких пращурів наших,
Захмеліли від трав п*янких,
Медових, солодких, чарівних...
Коханням нашим сповитих.
Покидати ми казку цю не всилі,
Побудемо тут, ще трохи,
А може наберемося сили,
Для нового двобою, диких звірів...