подивлюсь с люстерко- гарна... білолиця, чорноброва... аж тобі казати марно, чом кохаяю я такого? ти не бачиш мою вроду, навіть погляд свій ховаєш, а мені вже 7 від роду, за дитину мене маєш?
ID: 178087 Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики дата надходження: 17.03.2010 17:07:26 © дата внесення змiн: 17.03.2010 17:07:26 автор: Наталі Рибальська
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie