Закладу у ломбард все, що маю,
Тільки, чи візьмуть? Не знаю,
Мої сльози на десять каратів,
Дорогі мені спогади- жменя агатів.
А ще-дивні ранки - рожеві перли,
Перламутру з них роки не стерли,
Наші наміри- з авантюрином
Голубі наші мрії-з аквамарином.
Я поїду за снами-намистами,
Що живуть у твоєму місті,
Я поїду до тебе, далеко,
Де зимують наші лелеки.
Не дзвоніть мені, не шукайте, sorry?
Я тепер на Червоному морі,
Та воно чомусь не червоне,
А лиш синє і дуже солоне...
Чому я сюди так летіла?
Забула... До тебе, мабуть, хотіла,
А потім нарешті згадала -
Я ж все до ломбарду віддала.
