Письменник – це не тільки дар від Бога, не тільки здатність людини знайти гарні слова, образи, а й величезна відповідальність перед народом, його майбутнім. Можливо, Ви мені заперечите, мовляв, майбутнє створюють політики, банкіри та інші ”вельмишановні “ люди, а письменник відображає реальність чи стан своєї душі .
Але ж і політик, і банкір … були колись маленькими і так само, як і теперішні діти, колись читали і мріяли. А про що вони мріяли? Про насильство, несправедливість, корупцію? Напевно ж ні. Просто хотілося б нагадати політикам та іншим людям про їхні мрії.
А про що мріють наші діти? Що для наших дітей є прикладом для наслідування? Хотілося б знати хоч декілька творів сучасних українських дитячих письменників окрім Нестайка та Костецького.
Звичайно, й тут Ви мені можете заперечити, говорячи, що дитині не потрібно нав”язувати якісь ідеали. Звичайно, - не потрібно. А чи не вважаєте Ви, що відсутність хорошої літератури, хороших стрічок – це те ж саме нав” язування - бери що є, або ж не бери зовсім. Хіба це вибір ?
Якщо ті хто називає себе письменниками не можуть створити образ світлого майбутнього, пропоную прислухатись до дітей, їхніх думок.
Якось мені сказали, що без жовтої преси не можна, бо хорошими новинами ніхто не цікавиться. А Ви запитайте в матерів, що їх цікавить - плітки, інтриги? Відповідь буде простою: як прогодувати дітей, навчити, вивести їх в люди. А запитайте дітей - ким вони хочуть стати? Чи не завдяки пресі складається хибне враження про ринок праці, про стан в країні?
Ось і ходимо ми по замкненому колу. Народжуємо у брехні, читаємо брехню, кожного дня вживаємо її і хочемо добре жити?
Я впевнена, якби поети писали про зустріч, а не про розлуку, співаки відмовились співати брутальні пісні, а митці зображати зло – воно б зникло. Непомітне, забуте - зникає.
Журналісти, письменники, вчителі…- це сіячі слова. А слово має велику силу, може скинути у прірву розпачу чи воскресити, підняти до вершин безмежного щастя. Так все ж таки - що ми сіємо, що зрощуємо?
Згоден, цілком згоден! Але... як на мою думку, то все, що ми маємо, то є плід нашого спільного гріха, котрий зветься ГОРДИНЯ... І тільки обраним під силу змінити себе, але не інших... На жаль - нам кращого не бачити вже. Кожен народ заслуговує на те, що він має.
богіра відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
а я з Вами не згідна взагалі тема гріха це маніпулювання тими "обраними" усіма іншими що перетворюються з синів Божих на рабів, І від нас залежить як жити взалежності кому ми віримо собі своїй інтуіції чи рабовласникам... таке гарне сонечко гайда на вулицю якщо Вас зацікавить мій погляд обов'язково напишу а поки що
ви подивіться як той "з пером" задумався 
Цікаві роздуми... 
