ЛЮБОВ І ҐОНОР
Ну що ж, якщо вже все скінчи́лось
Най бу́де так, як спо́віш ти.
Ми вдвох не вклонимо коліна,
Ми вдвох загинем в самоті.
Нехай в вишне́вому садку́
Закряче крук, не соловейко,
Як та розлука в моєму́,
Коханням сповненому серці.
Що ж, яко вко́їли, так ма́єм:
Обоє, люблячи, страждаєм,
Долю-жартівку проклинаєм,
А ся вклонятися не маєм.
Павло Гай-Нижник11 травня 1990 р.Гай-Нижник П. Згадуй мене... Лірика кохання. - К., 2006. - С.13.
