Он просто не верил в удачу.
Как впрочем, в большую любовь.
Девчонкам он мысли дурачил,
Подбрасывал сахара в кровь.
Он думал все просто и ясно:
Пустой комплимент и цветы.
Зачем открывать понапрасну
Страну, где бывают мечты.
Зачем говорить только правду,
Она ведь блондинка всего…
Тут блеск, а на мыслях лишь гадость,
И рядом совсем никого.
Зато, ведь набитый бумажник,
В мобильном одни номера...
На сердце что? Это неважно,
Сейчас не на это пора.
Он просто курил сигареты,
Очки от лучей он носил,
Не верил в судьбу и приметы,
А только в рассчет своих сил.
Когда-то влюбился. Серьезно.
Он душу ей всю подарил.
Сейчас вспоминать это поздно,
Нет нервов, и водки, и сил…
Решал непосильно задачу:
Любить ведь сложней! Не любить.
Он просто не верил в удачу,
Он просто был трусом, чтоб жить.
"Нет нервов, и водки, и сил…" и "Он просто был трусом, чтоб жить." очень понравилось... Замечательное стихотворение, отлично передающее эмоции, картинку. Было приятно читать, я остался в этом стихотворении)
Halyna відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі В мене не такі вже й хороші російськомовні вірші, але я стараюся. Дякую, що прочитали