Я почув знайомі кроки
Йшла ти королева наче
Боже мій вже скільки років
Я не чув тебе, й не бачив
Ти впізнала, посміхнулась
Кілька слів сказала лише
«Пригадаємо минуле
Я передзвоню пізніше»
ПРИСПІВ:
І я очей не відвертаю
Від екрану телефону
Що набереш мене чекаю
А ти не дзвониш, ти не дзвониш
І час уже верта до ночі
І недопитий чай холоне
Я голос твій почути хочу
А ти не дзвониш, ти не дзвониш
І одразу пригадались
Шкільні роки нескінченні
Однокласники сміялись –
«Наречені, наречені»
Та ти поїхала навчатись
До заморської країни
Мені б нове життя почати
А я чекав тебе єдину
ПРИСПІВ:
І я очей не відвертаю
Від екрану телефону
Що набереш мене чекаю
А ти не дзвониш, ти не дзвониш
І час уже верта до ночі
І недопитий чай холоне
Я голос твій почути хочу
А ти не дзвониш, ти не дзвониш
Ну на те ми і дівчата - нас хлібом не корми, але дай поплакать
Я дуже люблю такі вірші, які передають свій настрій читачеві! Тож дякую Вам за такі відчуття
MC_Yorick відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
MC_Yorick відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
з одного боку дуже приємно що мої вірші викликають сильні емоції... з і ншого - як подумаю скільки дівчат чи жінок через них хочуть плакати то й не знаю... важко мені коли ви плачете
можна я заплачу? 
плачте
