Так давно подивилась я на світ, що не зникає,
Що тримає і чогось все обіцяє,
То шепоче він, то голосно волає,
Та весь час тебе від мене десь ховає.
Але я не скажу, як болісно бути зараз без тебе,
Як всі слова стали одразу пустими,
І хочеться не знати світ той даремний,
А засинати і бачити тебе.
Безліч днів пообіцяні мені у цьому світі,
Сотні фраз і в них, як птахи, миті,
Кольори, що сліплять більш за барви квітів,
Та не знаю, як то далі з ними жити,
Якщо я не скажу, як болісно бути зараз без тебе,
Як всі слова стали одразу пустими,
І хочеться не знати світ той даремний,
А засинати і бачити тебе.
