На день народження до свого друга Фомюка
несемо квiти , i найкращi побажання,
і пляшку дорогого коньяка,
як символ найщирiшого вiтання.
Мiй кум для мене - це взiрець в усьому-
порядний, мудрий, щирий, працьовитий,
встигає все - i на роботi, i по дому,
I друзiв без уваги не лишити.
Ми з кумом поряд не один десяток лiт
і дружба наша- це ще батькiвське надбання!
У нас в життi був i високий злiт,
були у нас i горе , i страждання...
Життя нам дарувало щедро все -
надiї, успiхи, пiдьоми i кохання
і ми на крилах мрiї мчали до небес,
щоб перемножити можливостi з бажанням.
Був фарт, достаток, щастя глибина,
нiщо не вiщувало нам ненастя...
Та раптом обiрвалася струна,
яка звучала камертоном щастя!
Пiшла його Зозулька назавжди,
щоб назавжди в серцях у нас лишитись...
Ми з нею розмовляєм: «З Богом почивай
і нас до себе жди!
Прийдем, та є ще час життям насолодитись."
Вона любила друзiв, шанувала їх,
уміла щастя й радостi напитись...
Ми їй шепочем: "Нас подовше жди,
прийдем ,та дай життям насолодитись!"
I є на свiтi вже продовження твоє -
чисте дитя, душi твоєї частка,
тож мусимо ми жити і радіти,
тож мусим для людей добро творити,
коли для нас на те є Божа ласка.
