Здивована і трохи спантеличена
У ніч загорнута, немов у теплий плед,
Я не екрані всесвіту дивилася
Зірок небесних запальний концерт.
І, ледве чутно, серцем аплодуючи
У захваті від шику і краси,
На мить хотіла стати невагомою,
Не зіркою - хоч краплею роси,
Щоб лоск і велич їхні відбивалися
В душі моїй без докору і слів...
Та біль від втрати спокою жаданого
У грудях тьмяною лампадкою жеврів.