(Не закінчене)
1.Стоїш ти, славна Україно,
На перехресті всіх доріг
І вороги не раз зміїнно
До тебе крались на поріг.
Тяглись до тебе хижі руки,
Тому крізь битви, кров і муки
Твій шлях в історії проліг.
2.Неначе чорні грізні хмари
Повзли у край привільний твій:
Пихаті ляхи, злі татари
Чинили кривду і розбій.
І щоб здолать лиху навалу,
Почувши гетьманську ухвалу,
Козацьке військо йшло на бій.
3.І перемоги, і невдачі
Були на карбі тих віків,
Лягали голови козачі
За землю прадідів-батьків.
Про це співала Україна,
Тужили мати і дівчина,
Не дочекавшись козаків.
4.На сході Русь, братів країна,
Збирала землі і моря.
Тобі з'явилась, Україно,
Надії нової зоря:
По волі славного Богдана
Була навічно ти віддана
Під руку Руського царя.
5.Чи стало легше українцям
В сім’ї великій, новій жить?
Адже так боязно чужинцям
Розбій і кривду їм чинить,
Бо Русь – держава православна,
Вона могутня, грізна, славна, -
Братів зуміє захистить.
6.На півдні добре пильнували
Кордон від підлих кримчаків,
Щоб у полон не забирали
Дітей, жінок, а юних дів
Не продавали до гаремів.
Так береже господар ревний
Свою отару від вовків.
7.Козацьке військо, грізна сила,
Були хоробрі вояки.
І де їх тільки не носило
По волі царської руки:
Чи бити турків та поляків,
Чи штурмувать Хотин, Очаків, -
Скрізь побували козаки...
8.Чудовий край! І землі добрі,
І ріки повні, і ліси.
А люди гарні і хоробрі.
Та волелюбні дуже всі!
Але ж те виборне козацтво,
Ті конституції і братство, -
Поганий приклад для Русі.
9.Батурин - гетьманську столицю -
Петро дощенту зруйнував,
Дітей покидав у криниці,
А решту люто порубав.
Хоч бились довго і завзято,
Але знайшовся зрадник клятий, -
Таємний хід за гріш продав.
10.Козацькі звичаї, свободи, -
Це небезпечна вельми річ...
До волелюбного народу
Біда прийшла, мов чорна ніч.
Козацтву вчинена наруга:
На троні сіла Катря Друга
І зруйнувала вільну Січ.
11.Заголосила Україна:
- О, Боже, глянь із висоти, -
Кругом лиш сльози та руїни.
І це накоїли – брати!
Вони ж рідня, вони ж слов’яни,
Тепер від крові ходять п'яні,
Немов ненависні кати.
12.Тяжкі, лихі часи настали:
Іздавна вільні, козаки
Ніяких утисків не знали,
А стали – панські кріпаки.
Царі вельможам, генералам
За вірну службу дарували
Міста і села на віки.
..................................................
Весна 2008
Всен правильно і праведно, окрім т ого, що сучасна Росія ніколи не була Руссю, а Богдан заключав угоди Переяслівської Зради з Московським царством, це вже при Петру воно було перейменоване, укравши і нашу древню назву, і нашу історію, Кацапи ніколи не лежали з нами в одній колисці!!!
Дякую за чуйний і емоційний виклад, а де хочаб крихта натяку на вихід із пессимістики - де дяка Чорновелу - істинному і непідкупному Герою України. В цьому випадку і матінку історію не треба ворушити, яку вщент переформатували. А треба зберегти здійснене у нас на очах і передати для наступних поколінь. От тоді сміливо знімайте оте НЕ - перед перши дієсловом! А вцілову за вірш велика Вам пошана і бажаю наснаги та натхнення!
Так.Доки житиме память -доки житиме і народ. Ще хочу додати.
Творець козацької держави,
Полки не раз у бій водив.
Здобув ти волю, славу, шану
І сам усе те загубив.
На злу поталу москалеві
Більш як на триста літ
Віддав у пазурі сталеві,
Вкраїну під жорстокий гніт.
Дуже сподобався Ваш приклад з апострофами!!! Дякую!!!! Побільше такого б у сайті! Самому - нема часу підбирати, та й настрій відповідний потрібен...Респект за підбірку!!! Дяка! З пов.Євг.Юхниця
Микола Верещака відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Миколо... Верещака!Я прочитав те, що є тут. Ви -УНІКУМ! Я Вас обожнюю.Ви для мене друга Л. Костенко. Господи! Бережи таких людей!!!
Микола Верещака відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ви або дуже перебільшуєте, або ж підсміюєтеся, Діду.
Л.К. класик укр. літератури. Просто Вам сподобалась
чеканна форма строфи і чіткі рими. От і все.
Почитайте теорію віршування і у Вас вийде не
гірше. ОК!
Чудовий твір, переповнений любові до Батьківшини,прекрасна поетична форма, але у відображенні історичних фактів будьте уважнішими - Росія в описані вами роки не називалась Руссю. Ось справка з Вікіпедії
Великое княжество Московское, лат. Moscovia) — північно-східне руське князівство династії Рюриковичів на території європейської частини сучасної Росії зі столицею у Москві.
Велике князівство Московське було продовженням Володимиро-Суздальського князівства, столиця якого була перенесена до Москви у 1328 році. Проіснувало до 1721 року, до офіційного проголошення Російської імперії.
Із 1547 офіційною назвою Великого князівства була Руське Царство[1>[2>, у зв'язку із заміною правителями держави титулу великий князь на цар.
Дякую за чуйний і емоційний виклад, а де хочаб крихта натяку на вихід із пессимістики - де дяка Чорновелу - істинному і непідкупному Герою України. В цьому випадку і матінку історію не треба ворушити, яку вщент переформатували. А треба зберегти здійснене у нас на очах і передати для наступних поколінь. От тоді сміливо знімайте оте НЕ - перед перши дієсловом! А вцілову за вірш велика Вам пошана і бажаю наснаги та натхнення! 
Чудовий твір, переповнений любові до Батьківшини,прекрасна поетична форма, але у відображенні історичних фактів будьте уважнішими - Росія в описані вами роки не називалась Руссю. Ось справка з Вікіпедії
