Осіння ніч, а руки наче крила..
Мені дали б їх, то я і полетіла..
Земля ж, спасенна, трима мене німу,
А Дощ, блаженний, змива мою вину..
Кружляє листя в ангельськім танку –
Воно впаде в танцюючу ріку..
Шалений пал, що кров*ю точить пам*ять
Заліг на серці, наче ржавий камінь..
Могильний смак отрути на губах,
Любові ельф кружляє десь в віках.
Солодку плоть пронизує кинджалом..
В коханні ти з*єдналася з металлом..
Ангел спустився.. крила зашелестіли,
І сльози полились, хоч очі не хотіли..
А разом з ним ридає осінь тихо,
Той Ангел сповістив, що скоро буде лихо..
І Ніч заплакала, вбивавши всі зірки.
Тінь повернулась, пройшовши крізь роки..
Та не сама прийшла, а з Смертю разом,
Вбивши мене і Ніч «Небесним наказом»..
Пройшла вся смерть і Смерті стало жаль:
Невидимих думок, не здійснених бажань..
Повісилася Смерть на сонячнім промінні,
Яке тільки прийшло на поминки осінні..
