Веселе сонце, ясне, чисте небо
І падають із неба промені веселі,
Спокійні, ніжні і майже прозорі,
Такі, що радують людськеє око.
Блакить ясна дарує радість всім,
Пташки дарують дзвінкий спів.
Від озерця приємна прохолода,
Яку несе вітрець легенький.
Я сяду під вербу розлогу тихо,
Щоб спокій не порушить весь.
Струмок веселий дзюркотить грайливо
І квіти в танець закликають хвилі.
Вони, такі всі кольорові, безтурботні
Пустилися із вітерцем в танок.
А хвильки, що були іще самотні,
В грайливості відстали від квіток.
Навколо ні людини, тільки тиша,
Природна тиша, радісна й дзвінка,
В яку вслухатися завжди приємно,
Коли вона навколо тебе ожива.
В тій тишині птахи співають,
Там дзюркотить тихесенький струмок,
В ній вітер на вербових вітах грає
І усюди вільно він гуляє.
Навколо все співає і танцює:
Птахи мелодію незнану творять,
Квітками й деревцями вітрець грає –
І радість кожен тут знаходить.
І щастя звідти витіка без краю?
Як же ж знайти оту частину раю?