Кохала, кохала, кохала,
У небі від щастя літала.
Та раптом почалась неждана гроза
І мрії мої всі вона забрала.
Від того страждала, страждала,
На щось я чекала, чогось я чекала,
Та вітер розвіяв всі мрії й думки.
Тим вітром, я знаю, був ти.
А я все кохала, доти кохала
І доти побачить тебе я бажала,
Допоки літо в думках розцвітало,
Допоки осінь любов не забрала.
Та я все ще кохала, тебе я кохала,
Думками завжди біля тебе літала,
Допоки зима не прийшла, не сказала
Що тебе від мене вона собі забрала.
Я все ще не вірила, тебе любила,
Я їм не вірила, заради тебе жила,
Я їм не вірила і тихо сльози лила.
Та чи того була я заслужила?
Я їм не вірила, допоки не зійшла зоря,
Я їм не вірила, допоки сонце не зійшло,
Я їм не вірила, допоки були сльози,
Та сльози сонце висушить зуміло.
Я їм повірила, тебе забула,
Зі мною поруч було сонце, світло,
Тоді його я полюбить зуміла.
І сонцем тим була вже не твоя любов.