Ілюзії розвіялись на ранок,
Коли пішов ти із мого життя.....
Залишив почуття і речі на останок...
Й не пояснив у чому причина...
Не плакала й не бігла за тобою...
І не дзвонила,не звала назад...
Жила без тебе,та завжди тобою...
Хоч і пролинув наш з тобою час...
Відкрила фотознімків галерею...
І згадувала миті й наші дні...
Брехала друзям,що усе забула,
Та більш брехала я сама собі...
Тягнулись дні в самотності жахливій...
Робила вигляд,що щаслива я...
Ходила на побачення до інших...
Але тебе забути не змогла...
Усе з початку в соте почала...
Нічого ж не виходило й тікала...
У роздумах тонула і блукала...
Шукала погляд й миттю відвертала...
Чекала,що повернешся назад...
І речі я твої не викидала...
Вдихала кожен ранок аромат...
То намер набирала й вибивала...
А потім вас побачила й пропала...
Стало болюче й гидко в одночас...
Я прокляла той час,що був для нас...
