залишились ми, без права на майбутнє
втратили усе, і стало досить нудно
загубились в думках, у власному безсилі
безтурботне життя і те, нас залишило
ми не вірили їм і не було причини
захотілось піти, і хто тепер з нас винен?
соціалки, кохання, втрата чи вірність
ми вибирали самі без виправдання і зусилля
сумно бачити те, чого не бажаєш
хоча самим виправити щось сили не маєм
поспішаючи губимо весь відлік часу
достатньо було б зупини стан і побачить:
- не надійних людей, хоча справді щирих
- обманутих звірів, що все отримали
- диктаторів часом, що людством керують
- простих наркоманів, які все гатують
неправда у тім, що ми надто сильні
насправді це так, коли ближніх притиснем
помішані на дурних стереотипах часу
не надійні до жахів, ну тобто ми зайві
ніхто не приходить додому без діла
в усіх на меті, все ж є якісь цілі
підтримати статус, чи шлунок проклятий
доставити їжу і випивку й сажу
прикро це чути, а ще прикріше відчувати,
що ти один із вас, такий же пихатий
цей світ змінить всіх і ніхто не підвладний,
єдиний вихід не народжуватись у цім безладі
