Розриває на шмаття людська підступна натура. Ніби впевнений, а раптом "постріл", барабанні перетинки лускають і ти вже не віриш ані власним вухам ані очам. Брехня і підступність заповзли за комір давно знайомої тобі людини і вичекавши принагодної хвилини вискочили з криком:" бу-ууу-у." Від цього звуку я оглухла, точніше стала недочувати людей, триматись від них на відстані. Остерігалась, щоб ще один вибух не позбавив мене слуху назавжди.
З часом туговухість дивно вплинула на мовленнєву частину життя. Ніби дитина яка народилась з вадою слуху була німою, я, хоч і з інших причин втратила дар мови. Все рідше просила про допомогу, на запитання відповідала короткими стверджувальними реченнями. Все було добре.
Суспільство перейшло на другорядний план, та мабуть на головному ніколи і не було. Це добре. Брехня, суспільна брехня, суспільна колективна брехня - це погано.
Я - людина що не несе загрози суспільству, не вимагає ні уваги, вдосконалення чи переформування (та це і не можливо). Це добре.
