Відвоювали. Без боїв і куль.
Ми вбиті ще до власного зачаття.
Помножені прапрадідом на нуль
не від страху – у сподіванні щастя.
Ми кроєні такими сотні літ
із власного та із чужого сім’я.
Поляк, єврей, татарин власний слід
лишали в нас відтоді і донині.
Триматися научені за шмат,
мовчати й називатися хохлами.
Нам байдуже, де мова, а де мат,
кого ми називаємо братами.
Нам байдуже усе, окрім добра*
і ситості, і золотого краму.
Для нас життя, достоту, тільки гра.
Що програна вона – збагнути мало...
Відвоювали. Без боїв. На біс
чекають феєрверків на майдані...
... А ще чекає на козацтво ліс
і степ, і січ... Чи, може, досі рано?
Неочікувано від С.К. То все про борщі з капусняками, не кажу й за галушки А тут як Маруся Чурай - патріотику Глибоко копаємо Я думаю, що революція для нас не панацея.Доля українця праця і пісня, пісня і праця.Ну хіба що дума про боротьбу
Софія Кримовська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я з краю, який дав Україні Шевченка і Чорновола, Гонту і Залізняка, Чучупаку і Чорного Ворона....
Чому б і не Марусю Чурай?)