Шкварчить лірика. Колонка дихає
Гітарним соло.
Зірваний, на лихо,
Звужений голос
Повторює одне ім’я,
Інколи прізвище.
Забуваю про пісенне м'ясо,
Зупиняю пошук чогось, що вище…
Що? Що я можу тобі дати?
Це, взагалі-то, фатум,
Якщо ми зблизимося.
До всього: нав’язана віками весна - зима ось
Уже спить.
Збиті мої фрази
Будуть зараз вилазити,
За рамки екрану.
Подарую тобі шум ноутбука,
Прогулянку із чашками на балкон.
Сил і надійності не убуде,
А моїх паперових корон
Ще вистачить на кілька поєднаних неділь,
Спокушати отак сюрпризами,
Які закінчаться переїздом даху.
Годуватиму порожніми фільмами(і т. д.)
І якщо не побачиш в чому сіль –
Буде зрозуміло – вже закрита віза на }{¥.
20.03.10