На самотньому березі моря стояв один, однісінький дерев`яний будиночок. Він не був новозбудований, але він був прекрасний. Його опоясувала веранда з чудовими підвісними квітами та дерев`яними стільцями і....головне…на полу стояла незліченна кількість свічок, які горіли щовечора.
Вікно в кімнату було навстіж відчиненим. Шифонові штори роздував легкий морський вітерець, який долинав з надвору разом із прибоями тихих хвиль. Кімната була зовсім пуста. В ній стояв лише старий чорний рояль.
Вона була молода, щира, нестримна...Наталі…
Вона сідала за цей рояль стільки разів, скільки їй робили боляче. Але цього разу дівчина грала без перестанку… В голові вже декілька днів поспіль крутилося лише: "Чому?" і, не знаходячи відповідь на, в тисячний раз задане самій собі, питання, молода мрійниця знову поринала в музику…В ці хвилини Наталі була такою ж самотньою, як і її будинок, що не приносив більше омріяного щастя....
Вона стала замкненішою. Розбите серце більше не тішилось свічками та тихими вечорами у безмежно просторій веранді, на свіжому повітрі, які раніше проводила з ним під ковдрою та з пляшечкою Мартіні…
Дівчина викинула в синє море свій телефон, який розривався від дзвінків та sms-ок з підтекстом: "Чи все в тебе добре?"…Електронні листи приходили лише від простих людей, але вона точно знала, що найрідніша людина вже ніколи їй не напише, навіть тоді коли вона здригалась від кожного отриманого повідомлення, відкриваючи його дівчина знову бачила пустоту, не бачачи далі тексту переживання…
Кожного вечора Наталі гуляла по березі спостерігаючи, як по воді до низу сповзає втомлене сонце. Її босі тендітні ноги омивали блакитні води чарівного моря…Довга сукня низом завжди була трохи мокрою, вона більше не підіймала її…… їй було все одно…
Лише біля моря, Наталі могла дихати на повні груди, але і тут її прискіпливо переслідувало почуття душевної пустоти. Цим же берегом закохані ходили разом…закохані, та вже колишні...
"Вже пройшло скільки часу" – думала Наталі - "А я все ще думаю про нього…Забудь!!!! Нічого не вийшло, ти знаєш чому…"
Вона часто думала про те, що пора збирати до купи свої думки і починати життя з чистого листа і доходила лише до однієї думки: "Та як же я можу?" Всі плани були з ним, і Наталі не бачила іншого чоловіка в її майбутньому …
Перед тим, як знову поринути в музику в її душі пролунав крик: "Що ж буде далі…Після тебе………"
Квіточка, у вас чудова тема і гарно вистроєна сюжетність розповіді, але слова ВОНА в розповіді більше ніж рядків, поправте і ваша повість стане чудовою...
Квіточка) відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Суть в тому, що я хотіла використовувати лише її ім`я і Вона...
Я не знаю чому, але такою була моя примха.
Дякую за зауваження, воно дуже багато значить для мене
Хоча, знаєте!! Я все ж дещо виправлю
ще раз дякую
