МИ – ТУТ!
Тут закінчилось дитинство.
Рано… Та в цьому я не винен.
І Лебеді Материнства
Мені не світили…
Тут стіни дихають теплом
І дише земля жагою.
Тут сонце щоранку за вікном
Рятує від болю.
Тут розмовля зі мною квітник
Кожною квіткою і листочком;
Я йому довірю всі думки,
А він ароматом мене залоскоче.
Тут повітря ніжно – свіже
І з запахом бабчиних пирогів,
А вона хусткою голову пов'яже
І вийде стрічати онуків.
Запахом молока і корови
Вона огорне нас усіх.
Ми розцілуємо їй сиві брови
І переступимо за спогадів поріг.
Вона засміється, і заплаче потім
І сльози діамантами впадуть,
А ми ті краплинки підхопим
І скажем: ” Бабко, не плачте. Ми – тут!”
(2002 - 2003)
