В ЗАЛІ
Над світом вечірніх видінь
Ми, діти, сьогодні царі.
Довгаста спускається тінь,
Горять за вікном ліхтарі,
У залі високій темніє,
Дзеркал терпеливість хистка…
Не гаємо! Мить уже зріє!
І хтось уже йде із кутка.
Нас двоє над темним роялем
Зігнулось, крок остраху чути.
Закутані в маминій шалі,
Бліднемо, важко дихнути.
Подивимось, що там твориться
У стані ворожої тьми?
Темніші, ніж ранні їх лиця, -
І знов переможцями ми!
Нам, ланкам таємного, скритним,
Духом в борні цій не впасти,
Остання вже близиться битва,
Час край владі темних покласти.
Старших, ще й як, зневажаємо,
Дні їх нудотні й прості…
Знаємо, ой, скільки знаємо –
Їм не пізнати й в житті!
Перекладено з М. Цвітаєвої
М. Цветаева
В зале
Над миром вечерних видений
Мы, дети, сегодня цари.
Спускаются длинные тени,
Горят за окном фонари,
Темнеет высокая зала,
Уходят в себя зеркала...
Не медлим! Минута настала!
Уж кто-то идет из угла.
Нас двое над темной роялью
Склонилось, и крадется жуть.
Укутаны маминой шалью,
Бледнеем, не смеем вздохнуть.
Посмотрим, что ныне творится
Под пологом вражеской тьмы?
Темнее, чем прежде, их лица, —
Опять победители мы!
Мы цепи таинственной звенья,
Нам духом в борьбе не упасть,
Последнее близко сраженье,
И темных окончится власть.
Мы старших за то презираем,
Что скучны и просты их дни.
Мы знаем, мы многое знаем
Того, что не знают они!
ID:
285018
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 08.10.2011 16:12:08
© дата внесення змiн: 08.10.2011 16:25:41
автор: Михайло Нізовцов
Вкажіть причину вашої скарги
|
