Чому лишився цей поет для Ночі,
Чому на День у нього мість не має?
Чому при світлі не горять ті очі?
Чому у день ті спектри не сприймає?
А Сонце в день для всіх привітно сяє
І разом з тим, всім для радощів сприяє.
В ночі це сонце дарує тіньок,
А в небосхил мільярд зірок.
Прямим ударом все ти получаєш,
У тіні, радощів – не замічаєш.
В ночі, тебе нічого не хвилює,
В ночі, для тебе уява все малює.
І в миті ті, все полум’я стухає
І дух спалахує і зір волає,
І кисть руки тремтить, щоб все воздати,
І все це хочеться ще довго пам’ятати.
