Немає нічого, за що ти живеш?
Кого ти рятуєш, що ти знайдеш?
Нам хтось сказав, що жити треба,
Що потім нас зустріне рідне небо.
Чекай, існуй за правилом світу,
Щоб потім віднайти світло.
Хтось ходить по нічній бруківці.
Краплі дощу падають на східці,
Де я колись маленька бродила
В очікуванні справжнього дива.
Летить досі сон до темних вікон.
Хтось в цьому вбачає монотон.
Не знаєм тих правил, що нас створили –
Ми живемо за тими, що самі сотворили.
Капає з даху. Старі ліхтарі.
Чека бідолаха когось у пітьмі.
Зараз хтось вмре, а хтось народиться –
Не зникне зі світу тая живиця.
Тремтять від холоду ті ліхтарі,
Що світло сіють у темній млі.
Підборів звук далеко гасне –
Хтось спішить спіймати щастя.
Чомусь ми вирішили жити шаблонно
Й на крилах мрій літаємо сонно.
Лиш найсміливіші підуть на більше
І матимуть шанс створити щось інше.
А нам страшно, страшно всього!
Наші мрії гаснуть і що з того?!
Так скільки зі мною народились,
Може хтось з нас той щасливець?
Майне ще капля з даху...й ліхтарі,
Вони осяють її в колисці ночі.
Чекав бідолаха – і дочекався.
Щасливий він, хоч не сподівався.
Сім’я, кар’єра, друзі й інші –
Варіантів гори, що для твоєї душі?
