Напевне, я трішки сумую, а може й не трішки...
Так холодно якось і нудно тинятися містом,
Торкатись руки нічиєї, м"якої, мов тісто.
Вгорі молодий ще місяць показує ріжки
І ніч наближається, вже відкриває завісу.
Шкода, що ти не зі мною, а може, не дуже.
У мене сьогодні настрій - як у калюжі,
Тому, може краще отак, що між нами відстань.
Сумую. За тим, що досі не знаю на дотик
Твоїх теплих рук, й загалом, дуже мало знаю.
Але вперто прямую крізь терен до нашого Раю
І мені наче в кайф споживати тебе, як наркотик...