Наше серце, наче грунт черстве,
Доти родить лиш бур’ян і терни,
Доки первородно проросте
В нім добро на місці злої скверни.
Бо сказав Спаситель, що гріхи
Зріють в серці на любов сліпому,
Богохульства замисли лихі
Не принесли щастя ще нікому.
Всі кривоприсяги в образах
Повернуться в лоно лише кров’ю
І поганить душу мертвий страх,
А спасіння твориться Любов’ю.
Хай добро нам ллється через край,
Ні межі не знає, ані міри,
Йде, іде по світу Миколай
І вселяє в наші душі віру.