( Перший вірш, - з чого все і почалося. Давно то було … )
Сидить студент на лекції
Тай думу думАє :
“ І чого мене принесло
У цюю хатину ?
Чи не краще було б піти
На кінокартину.
Піти, піти і забути
Про тії предмети,
Про фізику, про хімію
І складать куплети.
Хоч куплети не до складу,
Та не в тому ж діло,
Лиш би спати не хотілось,
Й втекти не кортіло.
А то сидиш тут, коптиш,
Воздух переводиш,
Хоч ти трісни на тій лаві,
Нічого ж не зловиш.
Ой не зловиш, бо не можеш,
Бо ще хочеш їсти
В животі ж тобі муляє,
Бо в кишенях то у тебе
Вітер гуляє.
Ой гуляє, ой гуляє
І не вилітає,
А як влетить, то вилетить
Й знов собі гуляє.
От таке то, брати мої,
От таке то діло,
Так складаю я вірші,
Хоч й не дуже вміло.
05.03.1975 р. м. Тернопіль
Хороший вірш, легко читається. Якщо серйозно говорити на цю тему, то тут кожен студент повинен вирішувати для себе. Просто комусь щастить більше і він вчить те, що він хоче вчити, те, що його цікавить. Звичайно нудні предмети трапляються, але ж точно не всі вони є такими. Наука і творчість можуть спокійно вживатися і в одній людині. Тим більше, якщо не складеться з другим - то перше підстрахує
Олекса Терен відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А вчився я , як це не дивно, на відмінно. Улюблений предмет - математика. Одне другому не мішало, і не мішає , а вживається в простому інженері.